Рецензія на альбом BRUTTO «Рокі» (2017)

0
1

«Завдяки» травневих свят, RockHit благополучно пропустив вихід нового альбому білоруської групи BRUTTO під назвою «Рокі». Тому ми і публікуємо рецензію лише через майже два тижні після цієї події. Але, як кажуть, краще пізно, ніж ніколи.

BRUTTO «Рокі». Передісторія

Почну, мабуть, з того, що спочатку «відносини» з новою групою Сергія Міхалка у мене не склалися. Свого часу перший альбом BRUTTO «Underdog» досить сильно розчарував, оскільки хотілося нових недурних гостро-соціальних/політичних та революційних текстів з громадянською лірикою рівня останніх альбомів Ляпісу, а новостворена група замість цього зосередилася на гирях та ЗСЖ, які подавалися під досить спрощене музичний супровід з кричалками.

Правда, учасники групи тоді так і говорили, що їм «ніколи писати розумні тексти і робити складні аранжування».

І все ж через рік, коли вийшов «Рідні край», стало зрозуміло, що Михалка продовжує тягнути до тем, до яких «доріс» Ляпіс в останні роки свого існування.

«Людина», «Рідні край», «Чорна сотня», «Наказ Ернесто», «Реввійськрада» – при прослуховуванні то і справа виникало дежавю, іноді здавалося, що це пісні, які у свій час не увійшли в альбом «Рабкор» і «Матрьошка».

Присутні у другому альбомі BRUTTO «Воїни світла» в трохи зміненому виконанні ще більше посилювали це відчуття. А кавер на пісню The Clash «London calling» з трохи зміненою назвою («Moscow Calling») і зовсім сприймався «плювком» у очі російському імперіалізму. Але все ж чогось не вистачало.

І ось, 1 травня 2017 року з виходом третього альбому BRUTTO «Рокі», все стало на свої місця – повернення Ляпіса Трубецького відбулося! Причому не того ж самого, а істотного покращеного і «прокачаного». Всі мої (та й багатьох інших, думаю, теж) очікування і надії були задоволені більше, ніж сповна.

Що нам приніс Роккі

Побачивши обкладинку альбому і його назва (кліп на однойменну композицію групи я вже бачив на той момент), спочатку хотілося «пройти повз», оскільки склалося враження, що BRUTTO в «Рокі» знову повернулися до тематики качалок/боксу/спорту.

Але потім на YouTube випадково на очі попався кліп на «Середні віки», після чого було вирішено прослухати весь альбом повністю. Слухався він практично захлинаючись – настільки несподіваним і чіпляти виявилося його вміст.

Тут вже не одна вісь, навколо якої «крутиться» альбом. Інгредієнтів тепер трохи – трохи революції, щіпка боротьби із зовнішніми і внутрішніми демонами, порція закликів до дії, пару ложок висміювання усталених систем і попередження в їх бік.

Одне з головних подій, крім смислового навантаження в піснях – повернулися духові інструменти! Тепер BRUTTO реально сприймається як неабияк подорослішав Ляпис Трубецкой. Правда залишилися «кричалки», але вони вже сприймаються як фірмові, без них нікуди.

Тексти здебільшого пісень альбому BRUTTO «Рокі» написані Сергієм Михалком, але також в якості авторів відзначені білоруський поет/драматург Янка Купала («Годзе»), Марті і Ріки Вайлд («Cambodia») і український поет Сергій Жадан («Рокі», «Середні віки» і «Саботаж»). Незважаючи на різницю в авторстві текстів, в цілому альбом являє собою досить цілісне за змістом і духом твір.

Також приємно дивує багатомовність нового альбому BRUTTO «Рокі» – пісні виконуються білоруською, українською, англійською та російською. Спроба охопити аудиторію відразу чотирьох країн? Можливо. Але більше підходить версія про натяк на необхідність єднання, замість наростаючою в останні роки ворожнечі.

Наявність пісень на різних мовах не повинно стати проблемою для слухачів з України та Білорусії. Їм будуть зрозумілі майже всі тексти альбому, так як їх рідні мови дуже схожі, та й знання російської, в основному, є. Хіба що «Cambodia» вимагає невеликих навичок інгліша.

А ось росіянам місцями може знадобитися переклад, оскільки знаннями мов «молодших братів» мало хто володіє зважаючи неискоренимого ставлення до них зверхньо. Але це не така вже серйозна перешкода – її при бажанні можна подолати.

На жаль, багато білоруські та російські видання поставилися до нового повноформатного релізу BRUTTO досить прохолодно, хоча причиною цього явно не став низький рівень якості пісень, а несумісність їхніх текстів з госпропагандой. Зате в Україні новий альбом BRUTTO «Рокі» оцінюють по достоїнству. Та й в інших країнах адекватних слухачів чимало.

Про що співають BRUTTO в альбомі «Рокі»

Автором слів пісні нового альбому BRUTTO – «Рокі» є Сергій Жадан. Спочатку вони були написані українською мовою, але для пісні були перекладені на білоруську.

Назва і описаний сюжет явно відсилають нас до персонажу однойменного фільму з Сильвестром Сталлоне в головній ролі. Хоча буквально сприймати текст пісні все ж не варто.

Саме із-за такого підходу, мені спочатку було не зовсім зрозуміло, навіщо назва альбому було взято від пісні «Рокі», адже це трохи збиває з пантелику і може бути сприйнято як натяк, що всередині нас знову чекає BRUTTO зразка 2015 року.

При поверхневому огляді» це дає зовсім не той ефект, який задуманий. Тому, як на мене, логічніше було б назвати цей альбом «Матрьошка-2» (банально, але зате відразу все зрозуміло), адже за фактом він є логічним вдосконаленим продовженням останнього альбому » Ляпіса Трубецького.

Але це лише перше враження. Уважне прослуховування цієї композиції і перегляд кліпу дає зрозуміти, що в її основу покладено не просто історія боксера, а мова йде про боротьбу кожного з нас. Адже дуже часто нашими супротивниками є ми самі.

По суті це продовження атмосферної історії, показаної в кліпі «Середні віки» – про те, що ми не просто живемо в світі населеному демонами, але і маємо своїх власних демонів, з якими змушені боротися.

Якщо простежити всю цю ланцюжок і вникнути в смислове навантаження, то вибір назви для нового альбому BRUTTO – «Рокі» – починає здаватися цілком доречним.

«Саботаж», також написаний Сергієм Жаданом, але виповнюється вже на українському і як я зрозумів, описує теперішню ситуацію на його батьківщині – «хто-то робиться на східному кордоні, а хто приторговує тілом христовим»; «чим далі в тил, тим жирніше генерали – котяться вагони з перекупленим товаром». Герой пісні повертається додому з фронту і виявляє, що всередині країни теж все далеко не в порядку і йому доводиться знову братися за роботу і викидати сволот з теплих кабінетів.
«Новий Сайгон» – прекрасно вписується у загальну картину нового альбому BRUTTO «Рокі», але це єдина пісня, зміст якої я не зрозумів. «Бурятська спецназ» начебто на Л/ДНР натякає. Хоча при бажанні можна і Сирію прив’язати. Може для розуміння змісту пісні треба знати історію «червоних кхмерів», про яких я, до свого сорому, мало що пам’ятаю, а побіжний захід у Вікіпедії нічого не дав. Загалом, тут кожен побачить своє. Йдемо далі.

Потрібні в цьому альбомі «Матрьошка» і «Телевізор»? Думаю, що потрібні. За останні три роки тексти цих пісень не просто не застаріли, але і стали ще актуальнішими. Активно просувні деякими особистостями дії в напрямку ексгумації «совка» не слабшають – іноді вже й справді здається, що ось-ось «воскресне карлик картавий».

Ну а «Старший брат» з «Телевізора» і зовсім знаходиться на піку актуальності, як його не розумій – хоч країна, возомнившая себе їм, хоч втілення персонажа роману Джорджа Оруелла «1984», навязывающего своєму народові відверта маячня, який в свою чергу його жадібно і безтямно проковтує. Підходить і так і сяк.

У «Золотому півнику» – ще один шедевр з нового альбому BRUTTO «Рокі» – чітко видніється опис політики держави (думаю, немає сенсу уточнювати, якого саме), придумывающего для свого народу серйозні проблеми, які можна вирішити тільки шляхом військових дій. Що стосується «дідка», якого «золотий півник клюнув в голову» і він у підсумку «заручився з Шахерезадою», то масштабна лоботомія допомагає йому отримати всенародну підтримку навіть у цьому випадку.

«Cambodia» – кавер на сингл британської співачки Кім Вайлд 1981 року випуску, в тексті якого описувалася проблема впливу американської зовнішньої політики 70-х років на психіку населення. І тут, звичайно ж, хоч і неявно, не обійшлося без натяків на поточну політику іншої країни, яку весь світ зараз сприймає як агресора.

У пісні «Реконструктор» явно простежується натяк на кадрових військових, які «йдуть у відпустку» з лав регулярної армії або спецслужб, щоб «допомогти» в координації дій бойовиків намагаються відокремитися «недо-держав», тобто попрацювати в якості інструктора «іграшкової революції». Причому роблять вони це явно не в перший раз – просто в черговий раз полігон змінюється.

Пісня «Чорний обеліск» написана Михалком під враженням від прочитання «На Західному фронті без змін» Ремарка і «Прощай, зброя!» Хемінгуея. Її вміст при бажанні можна притягнути до тим, що відбувається у світі сьогодні подіям. Але за словами Михалка вона просто нагадує про «загубленого покоління», поява нових версій яких непогано було б запобігти. Ну або якщо двома словами, то ось так – світу світ!

«Папяроска». З цією піснею я трохи заплутався. Не з вмістом – там все зрозуміло: історія долі анархіста – одного з останніх свідків недоробленою революції, який змушений самотньо переміщатися по батьківщині на поїздах.

Незрозумілий момент з авторством тексту пісні. На сторінці альбому BRUTTO «Рокі» у Вікіпедії зазначено, що Сергій Жадан є автором тільки трьох текстів та «Папяроска» при цьому не позначена одним з них. Між тим, у Жадана є вірш «південно-західна (дорожня)», вміст якого в точності відповідає тексту цієї пісні. Виходить тут та ж історія, що і з головною піснею альбому «Рокі» – спочатку написано українським поетом його рідною мовою, а потім перекладено на білоруську. От тільки, чому про це ніде не згадується? Швидше за все – просто недомолвка, на яку уваги звертати не варто, враховуючи, що Жадан і Міхалок дружать.

«Середні віки» – це по-моєму найкраща річ нового альбому BRUTTO «Рокі». При першому прослуховуванні вона геть в’їлася в мозок і досі не бажає його покидати. Композиція має власної унікальної темною і депресивної атмосферою, яка дуже вдало відображено в кліпі на неї, де з неабиякою часткою символізму показаний образ темних часів – нового Середньовіччя, яке вже настало, то ось-ось настане. Це вже не про революції і політику, а зовсім інший рівень, що стосується долі всього людства і в той же час кожного з нас окремо.

В останньому треку «Годзе» звучить красива, досить нетипова для BRUTTO лірика в акустичному виконанні, в основу якої покладено вірш Янки Купали «Хай жа вам так не здаецца…», написаний, якщо не помиляюся, в далекому 1906 році. Для тих, хто не зрозумів, про що пісня, ми написали окрему невелику статтю, в якій розмістили слова і переклад «Годзе».

Що стосується музичної складової, то тут говорити не про що – перед нами шалений звучання якісного панк-року (крім акустичної лірики в «Годзе» і фольклорних ноток в «Середніх віках»). Всі. Крапка. Розглядати його окремо від смислового навантаження альбому просто немає сенсу. Якщо ви ще не слухали новий альбом BRUTTO «Рокі», у вас є лише один вихід, щоб зрозуміти, що мається на увазі – послухати його 🙂

Зробити це можна безкоштовно і при цьому абсолютно легально в музичному сервісі SoundCloud, звідки і «витягнуть» нижченаведений плейлист.

За вже усталеною традицією група продовжує викладати цифрові версії своїх нових альбомів у вільний доступ прямо в день релізу.

Годзе ці не годзе?

На декількох сайтах зустрічаються висловлювання рецензентів в бік Сергія Міхалка в стилі «досить махати шашкою і намагатися підганяти померлу кінь» – мовляв всі ці теми і так надто їм заїжджені і пора йти на спокій або змінювати напрям.

Але я не погоджусь – вважаю, що BRUTTO коштувати продовжувати гнути свою лінію. Завжди будуть ті, хто критикують. Але і тих, хто зрозуміє і оцінить, теж буде чимало.

Підсумкову оцінку альбому BRUTTO «Рокі» ставити не буду – у випадку з «такою» музикою це буде явно недоречно. Якщо ви уважно прочитали статтю, моя позиція і так буде ясна.

Дякую за увагу. До нових зустрічей на сторінках RockHit!

<

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here