Група Noir Désir – один з найбільш значущих рок-колективів Франції. За 30-річну історію існування вони випустили 6 альбомів, не рахуючи збірників і концертних записів. Але це не завадило групі отримати статус культової.

Сплетіння альтернативного і гаражного року, пост-панку, текстів, посилають до творів великих класиків, і проникливого голосу соліста – Бертран Канта – все це забезпечило успіх групи. Можна запевнити, що саме цей хриплуватий вокал і став візитною карткою колективу.

Бертран співає з якимось фатальним надривом. Цей фатальний надлом супроводжував співака і його групу всю довгу музичну кар’єру. Операції на голосових зв’язках, смерть двох улюблених жінок, тюремне ув’язнення і переслідування жадібною до сенсацій преси – закулісне життя Noir Désir, прихована глибокодумними текстами і запальними мелодіями пісень.

Ігри складу Noir Désir

Офіційно група Noir Désir заявила про себе в 1987 році з виходом дебютного альбому «Où veux-tu qu’je r garde?».

Проте її історія почалася за 7 років до цього – у 1980-м. Тоді двоє ліцейських приятелів Бертран Канта (Bertrand Cantat, вокал, гітара) і Серж Тессо-Ге (Serge Teyssot-Gay, гітара) вирішили створити власний рок-колектив.

Через кілька місяців до них примикає Денні Барт (Denis Barthe, ударні). Вінсент Леріша (Vincent Leriche, бас-гітара) приєднується в 1981 році і в цьому складі група виграє на конкурсі «Rockotone5».

У 1982-му Леріша і Тесса-Ге йдуть, щоб заснувати дует B. A. M. (Boîte à Musique), а в групу вливаються гітарист Люк Робен (Luc Robène), а також басист Фредерік Видален (Frederic Vidalenc).

У 83-му йде і Канта (в колективі не залишається ні одного із засновників). Його замінює Emmanuel Ory-Weil, правда теж тимчасово. Через 6 місяців Бертран повертається, а Еммануель стає офіційним менеджером групи.

Влітку 1985-го Люк Робен йде через творчі розбіжності всередині групи, а Тесса-Ге повертається. З цього момент вся ця «санта-барбара» припиняється і склад групи не змінюється аж до 1995-го, коли замість Фредеріка Видалена бас-гітару візьме в руки Жан-Поль Руа (Jean-Paul Roy).

Також колектив кілька разів змінював назву. Спочатку він називався Psychoz, після – 6.35 і Station Désir. Поки, нарешті, музиканти не зупинилися на Noir Désirs (переклад «Темні бажання») – у множині.

Пізніше, коли група уклала контракт з лейблом Barclay Records, численні «бажання» перетворилися в одиничне «désir».

Перший успіх і перші проблеми

Справжнє визнання група Noir Désir завоювала з виходом у 1989 році другої платівки «Veuillez rendre l âme (à qui elle appartient)». Вона увірвалася в прайм-тайм радіостанцій і отримала звання одного з найкращих рок-альбомів у Франції. А пісня «Aux sombres héros de l amer» зайняла лідируюче місце в ТОП 50. Така популярність композиції, до речі, зовсім не тішила бунтівне самолюбство музикантів: вони вважали, що їх слухають тільки домогосподарки.

Тоді ж послухати Noir Désir «наживо» змогли радянські рокери: музиканти вирушили в повномасштабне турне після запису альбому і, зіграли, в тому числі, на розігріві у гурту «Кіно».

У наступні два роки виходять альбоми «Du ciment sous les plaines» (1991) і «Tostaky» (1992).

А потім сталася перша серйозна неприємність – вокаліст втратив голос. Позначився розгнузданий спосіб життя укупі з психологічними проблемами. Довелося робити термінову/складну операцію на голосових зв’язках і на час призупинити музичну діяльність.

Блискуче повернення

Група Noir Désir повернулася на сцену через чотири роки з новим, більш зрілим і одночасно великоваговим, релізом «666.667 Club» (1996).

Популярність свіжого хіта «Un jour en France» вже не так бентежила колектив, як успіхи попередніх треків. Музиканти усвідомили, що поряд з домогосподарками їх слухають і справжні поціновувачі рок-музики.

І знову, після турне в підтримку альбому, Канта потрапляє в лікарню. Чекає чергова операція на зв’язках і тривала реабілітація.

Разом з Бертраном колектив знову замовкає на кілька років. Нові треки Noir Désir послухати фанати змогли лише в 2001 році з виходом нового альбому «Des visages, des figures», який і став останньою повноформатної платівкою групи.

Цей реліз колективу буквально розхапали. Було продано більше мільйона пластинок, а в 2002 році його нагородили премією престижного французького конкурсу «Victoires de la musique».

Новим хітом стає пісня Noir Désir «Des armes». Ця лірична притча розкриває Канта більше як поета, ніж як музиканта. Він, по суті, не стільки заспівав її, скільки надривно прохрипів. Мабуть, це той рідкісний виняток, коли слова і емоції в пісні стають важливіше мелодії.

Не обійшли увагою критики і трек Noir Désir «Le vent nous portera». У ньому Бертран використовує свій улюблений прийом під назвою «приховай глибокодумний текст за простим мотивом».

Початок кінця

Навесні 2004 року послідував черговий удар, який група Noir Désir вже не змогла винести. Бертран Канта після тривалої сварки зі своєю коханою, актрисою Марі Трентіньян, не розрахувавши власних сил кілька разів б’є її по обличчю в готельному номері. Через кілька днів вона помирає і Бертрана засуджують на 8 років за ненавмисне вбивство з подальшому ігнорування необхідності надання допомоги.

З в’язниці він виходить достроково восени 2007 року.

Весь цей час колектив намагався якщо не завоювати нові музичні вершини, то хоча б утриматися на досягнутому. У 2005 році він випускає збірку концертних записів «Noir Désir en public» і починає готувати новий альбом.

Через рік залишився тріо виступає на фестивалі «Les Rendezvous de Terres Neuves». А в листопаді 2008 шанувальники могли безкоштовно прослухати треки гурту «Gagnants/Perdants» і «Le Temps des cerises», викладені в інтернет.

Однак гучне повернення так і не відбулося. Після звільнення Бертрана, квартет намагається записати нові композиції. Але виявилося, що між учасниками вже не залишилося нічого того, що пов’язувало їх раніше.

У 2010 році колектив остаточно розпадається. 29 листопада про своє рішення покинути групу заявляє Серж Тессо-Ге, а на наступний день Денні Барт оголошує, що Noir Désir остаточно припиняє свою діяльність.

Група Noir Désir майже третину століття були зразком французької пост-панк/альтернативної рок-музики. На жаль, вони більше не порадують своїх фанатів новими треками. Тим не менше їх музика навіки оселилася в серцях кількох поколінь, які виросли на композиціях культового андерграудного квартету.

Для себе я цей колектив відкрив зовсім недавно, але вже встиг заслухати до дірок всі їх альбоми, чого і вам бажаю.

<