Сьомий повноформатний альбом Linkin Park «One more light» (переклад з англ. – «Ще один вогник») офіційно став доступний до прослуховування 19.05.2017 (на торрентах з’явився за кілька днів до релізу).

RockHit свідомо не став відразу ж опублікувати рецензію на цей реліз – надто вже хотілося перед тим, як остаточно сформувати свою позицію щодо нього, поспостерігати за цілком очікуваним шквалом невдоволення фанатів і критиків, так і в сам альбом вслухатися – буває ж, що музика заходить далеко не з першого прослуховування (з деякими піснями це реально допомогло).

Цілком очікуваним – бо задовго до дати релізу нового альбому Linkin Park, починаючи з лютого-березня, були випущені сингл «Heavy» і кліп на нього, а також кілька відео на промосинглы «Invisible», «Battle Symphony» і «Goodbye». Тобто майже половину треків (їх в альбомі всього-то 10) можна було послухати заздалегідь, щоб у загальних рисах уявити, що нас хочуть «порадувати» Linkin Park «One more light» 2017 року розливу.

Вже тоді було зрозуміло, що ховається під фразою Майка Шиноди «Ви повинні очікувати несподіваного» – черговий експеримент з музичною стилістикою, який в цей раз зовсім не порадує рок-фанатів групи.

Спочатку, роблячи перші нотатки для статті, було заплановано написати таку ж «незадоволений» рецензію, яких в мережі вже і так повно. Але в підсумку вийшло щось на зразок есе (правда досить довгого) з роздумами на тему «кому і чому не сподобалося» з елементами рецензії. Так що якщо ви зайшли на цю сторінку, щоб в черговий раз переконатися в тому, що новий альбом Linkin Park – «відстій», ви зайшли не зовсім за адресою 🙂 . Тут вас чекає щось інше.

Linkin Park – вже не «торт»?

Якщо вірити Вікіпедії, Linkin Park «One more light» – альбом записаний у жанрах поп, електро-поп-і поп-рок. І це після того, як в попередньому альбомі «The Hunting Party» 2014 року Linkin Park видали очікувані від них більше 10 років ню/реп-метал і альтернативу!

З урахуванням цього факту, альбом «One more light» в 2017-му виглядає як знущання над тими, хто на початку двотисячних заслуховував до дірок касети з «Hybrid Theory» і «Meteora», до яких належу і я. Так, місцями проскакують электророк і реп-рок, але на ділі це лише крупинки в повній мисці поп-музики.

Як і очікувалося, оцінки більшості музичних критиків в основному відповідають реакції фанатів на новий альбом – від «нижче середнього» і «погано» до «повного неподобства».

Деякі музичні видання навіть звинувачують Linkin Park в тому, що «One more light» – альбом, записаний виключно в якості комерційного ходу. Нібито група намагається охопити нову аудиторію, що складається з сучасної молоді, у якої в тренді якісна електронна і популярна музика. При цьому багато хто говорить, що цей невдалий хід, оскільки звучить їхня нова музика точно також, як і будь-яка інша сучасна попса – не гірше, але й не краще.

Вважаю, що при цьому основна проблема більшості рецензентів в тому, що вони:

а) Як правило, слухають музику певних жанрів і упереджено ставляться до всього, що в них не входить.

б) Порівнюють рецензуються альбоми з попереднім творчістю гуртів/виконавців замість того, щоб провести адекватну оцінку наявного матеріалу без порівняння з чим-небудь.

У випадку з LP це і стало причиною величезної кількості невдоволення з боку музичних критиків. Саме тому альбом не особливо сподобався і мені. Спочатку. Зараз же, через 10 днів, моя думка дещо змінилося. Для цього знадобилося кілька повторних прослуховувань і вникнути в зміст текстів пісень.

Linkin Park про реакції на їх останній альбом

За словами Честера Беннингтона, звинувачення в тому, що група «продалася», є безпідставними, оскільки працювати над матеріалом в тому жанровому напрямку, в якому був випущений альбом «One more light», Linkin Park почали ще до попереднього запису «обтяжливого» студійника 2014 року випуску «The Hunting Party». А саме бажання написати «серйозний» поп-альбом у них з’явилося дуже давно. Їм хотілося влаштувати перевірку для самих себе, щоб зрозуміти, що вийде у підсумку – їх самих знудить від результату або ж вони вийдуть на рівень, коли зможуть відкритися для чого завгодно.

Група прекрасно розуміла, на який ризик йшла, але передбачувана втрата шанувальників їх не зупинила, так як «такі фанати [які досі не звикли до експериментів Linkin Park] їм не потрібні».

І навіть зараз, отримавши масу негативних відгуків слухачів і критиків, Честер/Майк і компанія все ще не вважають, що сталося щось страшне – просто був поставлений черговий експеримент, який група сприймає, як творчу стимуляцію. До того ж, у Беннингтона, знову ж таки – з його слів, був досить важкий життєвий період останні кілька років, що досить сильно позначилося на вмісті нового альбому.

Також Честер вельми емоційною висловився щодо того, що новий альбом записаний у стилі «поп» з комерційних міркувань. В одному з інтерв’ю з його вуст прозвучала фраза приблизно такого змісту: «Якщо ви одна з тих особистостей, які вважають, що вони [Linkin Park] взяли маркетингове рішення записати альбом в подібному стилі, щоб заробити грошей, ви можете зустріти мене на вулиці і я вріжу кулаком по вашому ❜❜❜ному роті, тому що це неправильний ❜❜❜ве припущення».

І ще одна фраза Беннингтона: «Чому ми все ще продовжуємо говорити про «Hybrid Theory»? Цей альбом вийшов ❜❜❜ну кількість років тому. Ми теж любимо цю запис. Але спробуйте полюбити і наше нове творчість, рухайтеся, бля❜❜, уже вперед! Якщо ви розумієте, про що я».

В принципі, подібна грубість цілком очікуваною, оскільки Честер особистість досить емоційна. Та й подумайте, як би ви самі відреагували, якби результат вашої роботи за кілька років масово не оцінили, м’яко кажучи?

Загалом, як би там не було, які б причини не були у групи для подібних експериментів, в результаті – маємо те, що маємо. Давайте розбиратися, чи насправді все так погано в новий альбом Linkin Park «One more light»?

«Ще один вогник» – лише розгорається або вже згасає?

Справжні фанати Linkin Park, які знали, що до 2017-го у них було не два (тих самих) альбому, а цілих шість, повинні були давно звикнути до того, що група постійно перебуває в пошуку нового звучання. Причому зміна жанрів в кожному новому студийнике не заважала колективу створювати оригінальну і зворушливу музику – вдалі треки були в кожному.

Що стосується «One more light», то Linkin Park і тут написали кілька може і не хітових, але досить запам’ятовуються пісень. Ну а те що вони не в тому жанрі, в якому б хотілося фанатам – це вже інша історія.

Самі подумайте, коли виходить, наприклад, новий альбом Deep Purple, вони, в першу чергу, сподівається на адекватну оцінку своїх фанатів і, можливо, збільшення кількості прихильників серед тих, хто слухає хеві-метал/хард-рок. Але LP не роблять ставку на своїх фанатів і шанувальників альтернативної музики. І до цього можна було б вже давно звикнути. Вони просто пишуть музику, яку їм хочеться писати.

І ще такий момент хотілося б торкнутися: згадайте Imagine Dragons, Coldplay, Twenty One Pilots і багато інших сучасні колективи, які роблять музику в стилі поп-рок. Їх чомусь не соромно визначати категорію рок-музики, нехай і «полегшеної». Але варто було Linkin Park записати альбом в аналогічному «полегшеному» варіанті і на групу тут же обрушився шквал критики. По-моєму трохи упереджено? Не знаходите?

Адже насправді останній альбом Linkin Park «One more light» не так вже й поганий. Будь-яка музика може бути гарною чи поганою, незалежно від того, до якого жанру вона відноситься. Не можна говорити, що альбом поганий, тому що це поп, а не рок.

Крім того, якщо не побояться вийти за рамки власних стереотипів, на цій платівці кожен зможе знайти для себе щось по-справжньому близьке і глянути по-іншому на деякі речі. Наприклад, поміркувати над досконалими в житті помилками, які заподіяли страждання не тільки вам, але і вашим близьким.

А найкумедніше, з чим затяті фанати перших двох альбомів Linkin Park ні за що не погодяться – «One more light» в деякій мірі є поверненням до витоків. В тому плані, що «ті самі» два альбоми, по суті, теж були всього лише успішним комерційним ходом, який вдало вписався в епоху популярності жанру «ню-метал». Зараз група зробила приблизно те ж саме, лише скорегувавши напрям своєї творчості в нову перебуває в тренді струмінь. Чи можна їх за це звинувачувати?

Щось подібне свого часу сталося з групою Klaxons, яка почала з нью-рейву, а в підсумку, намагаючись встигати за зміною смаків широких мас, пішла в електро-денс-попсу, що благополучно призвело до розпаду колективу. Що ж, будемо сподіватися Linkin Park не повторять їх долю і продовжать свої музичні експерименти.

Враження від прослуховування альбому «One more light»

Музичну складову кожного треку окремо розглядати сенсу особливого немає – тут в основному електронні семпли, в тому числі і «бурундучьи голоси» (добре, хоч не в кожній пісні), за які LP лають особливо, і зовсім трохи «живих» інструментів.

Так, звучання в міру приємне і якісне, але іншого і бути не може, враховуючи рівень групи. Принаймні, нічого супервыдающегося я не почув – таку музику зараз «виробляють» дуже багато.

А ось що стосується лірики, то LP співають аж ніяк не про «шльопанці, які шльопають» і «чоловіка з бородою». Тексти у них набагато осмисленіше. Так що нехай це і поп-музика, але досить недурна.

Здається, тут як раз доречно буде висловити свою думку з приводу кожної з пісень нового альбому Linkin Park «One more light».

«Nobody Can Save Me». Якщо не акцентувати свою увагу на «бурундуків», то пісня сприймається досить непогано. Чуттєвий Вокал. Є «живі» інструменти. Текст – про боротьбу з внутрішніми демонами і розумінні, що ніхто, крім самого себе, тебе не врятує – тема не нова, але за великим рахунком завжди актуальна. З 5-го прослуховування в принципі зайшла, тобто це такий собі «середнячковий» приємний трек, але явно не хіт.

«Good Goodbye». Одна з найсильніших речей альбому, завдяки запам’ятовується приспіву, творчої колаборації з Pusha T і Stormzy і, звичайно ж, смислового підтексту. Судячи з усього, кожен з беруть участь у запису (Честер, Майк і два популярних репера) прощається з чимось своїм з минулого життя. І, можливо це я вже надумав, але тут ще є посил (у першому куплеті, який читає Шинода), розуміння якого повинно бути цілком достатньо, щоб перестати критикувати групу за зміну вектора з «рок» на «поп».

«Talking To Myself». Ця пісня цілком могла увійти в будь-їх трьох попередніх альбомів в якості полегшеного експерименту. Правда, вона в них загубилася б. Натомість у даному релізі вона досить заліково виділяється на тлі всіх інших треків. Це такий собі інді-поп-рок з крутими переходами від спокійних до драйвовим моментів, за допомогою якого описується досить часта ситуація з життя – коли твої слова не можуть подолати стіну, зведену близькою людиною. Якщо коротко, то пісня сподобалася – нічим не гірше хітових треків трендових «21 Пілотів».

«Battle Symphony». Теж в принципі сподобалася. З моменту виходу її в якості промосингла встиг заслухати до дірок. Так, згоден – попсовенько. Але. Приспів запам’ятовується. Текст, що оповідає про силу не здаватися не дивлячись ні на що, теж хороший. Так і вокал місцями зривається зі солодкавого на віддалено нагадує «справжніх» LP.

«Invisible». Єдиний в альбомі трек, в якому соло Майк Шинода. Зустрічав багато відгуків, що пісня сподобалася, навіть від тих, хто альбом жорстко критикує. Але мені не зайшла навіть після n-го кількості прослуховувань. Начебто в загальну концепцію альбому цілком вписується, але як-то погано вийшло за звучанням (навіть не знаю, може мені вокал Майка не подобається?).

Можу оцінити по достоїнству хіба що смислове навантаження. Лірика обертається навколо актуальною у всі часи теми допомоги кому-то впоратися з переживаннями з приводу невдач і власної незначущості в цьому світі.

«Heavy». Дуже емоційна пісня. Причому це стосується не лише виконання, яке вдало доповнює жіночий вокал в особі Kiiara, але і тексту, що оповідає про вразливості, придумуванні проблем там, де їх немає, надуману «весь світ проти мене» і нездатності відпускати переживання, які роблять життя важкою.

«Sorry For Now». Ще один трек, який видався дуже слабким в плані звучання і емоцій, незважаючи на те, що тут прямо достаток експериментів (навіть щось дабстеповое присутній). Лірика теж слабенька: жаль з приводу часу, проведеного далеко від близької людини; спроби пояснити, що іноді ми змушені робити речі, які нам робити не хотілось би.

Занадто якось «плаксиво» все це звучить, особливо, коли розумієш, що співають про це 40-річні мужики. Загалом, ще один промах, як на мене (і знову Шинода на передньому плані – невже справа в ньому?).

У «Halfway Right» Честер Беннінгтон видав дійсно крутий чуттєвий вокал, який укупі з непоганою аранжуванням (сподобалися клавішні на тлі) витягує пісню на дуже міцний рівень.

Співає Честер про нездатність чути застереження про те, що потрібно зупинитися, зокрема, щодо того, «що я втрачу тебе, якщо втрачу контроль». Здається мені, що тут мова про одне із тих емоційно важких подій з його життя, які вплинули на вміст альбому.

«One More Light». Композиція, що повторює назву альбому, вміщує максимально можлива кількість емоцій при мінімалістичному музичному супроводі, на яке, на щастя, не поширилися характерні для цього релізу експерименти зі звучанням. Як і в попередній пісні «Наполовину прав» Беннінгтон тут дуже чуттєвий. Варто один раз послухати, щоб зрозуміти – так співати про «зайву стільці на кухні» може тільки людина, яка особисто пройшов через прикрощі втрати близької людини.

Кого хвилює, якщо ще один вогник згасне?

Мене…

Реально зворушила з першого ж прослуховування. Спасибі Честер, за чесні емоції!

«Sharp Edges» – музично не вписується в загальну концепцію альбому кантрі-етно-поп, за допомогою якого висловлюється жаль про витрачений даремно часу в життя, ігноруванні материнських порад і усвідомленні впливу скоєних вчинків на долі інших людей, та й свою теж. Рекомендую не полінуватися, знайти і прочитати переклад тексту цього треку, якщо на слух ви не змогли сприйняти розказану в ньому історію.

А ще при першому прослуховуванні на протязі всієї пісні не покидало відчуття, що вона дуже сильно щось нагадує. Ближче до кінця дійшло – дуже схоже на творчість LP (на цей раз – не скорочено Linkin Park, а поп-рок співачка Laura Pergolizzi). Але в загальному трек вийшов крутий. Для мене – на третьому місці в цьому альбомі (після Ще одного вогника» та «Розмови з самим собою»).

Підсумок (недо) рецензії на альбом Linkin Park «One More Light»

Незважаючи на те, що мої враження від прослуховування альбому можна описати скоріше як позитивні і пара-трійка треків відправлена в плейлист «Вибране», рекомендувати його до прослуховування я не буду, якщо ви не рок-меломан, який лояльно ставиться до подібних експериментів (смію відносити себе до останніх).

Переконаним прихильникам рок-творчості групи, які не готові змінюватися – однозначно проходити повз. Краще послухайте новий альбом Papa Roach «Crooked Teeth», який на тлі галасу з невдоволенням новим релізом LP в основному незаслужено залишився непоміченим. У Papa Roach теж не все гладко, але принаймні це все ще рок.

Ну да ладно. Пора нарешті закінчувати цю статтю. Який же вердикт новий альбом Linkin Park «One more light»?

Оцінки, звичайно ж, не буде. RockHit вирішив відмовитися від системи оцінювання у вигляді балів і в своїх рецензіях тепер буде використовувати лише позначки «відмінно», «добре», «посередньо» і «погано». Якщо це доречно.

В деяких випадках (як зараз) цілком достатньо висловити свою думку, щоб залишити читача з їжею для роздумів і дати йому можливість самому розібратися в тому, що він думає про розглянутому альбомі.

Так що вирішуйте самі для себе, яким вийшов альбом Linkin Park «One more light», і не робіть поспішних висновків, спираючись на думки видань, які в цей раз здебільшого виявилися необ’єктивними (чомусь було докладно описано вище), а також не вникнувши в смислове навантаження пісень, яка здатна додати пару балів зверху у випадку з іншомовними виконавцями.

Ах, так! І не забудьте поставити свою оцінку альбому в коментарях під цією статтею. До зустрічей на сторінках RockHit!

P. S.: незважаючи ні на що, новий альбом Linkin Park «One more light» на момент публікації статті знаходиться на 1-й позиції в чарті Sales Plus Streaming з кількістю продажів майже 120 тисяч копій, а в британському ТОП-100 впевнено тримається на 4-й позиції. А це все-таки успіх.

<