Група «Дай дарогу!» – відчайдушні панки з Білорусії

0
1

«Дай дарогу!» – яскравий зразок класичного російського панк-року. Того самого, який двома-трьома грубими, часто матюками, рядками викриває вади держави, проблеми суспільства та людські пороки. Про все це білоруські панки співають легко, просто, з гумором. Їх пісні чіпляють запалом, відвертістю і феєричним драйвом.

Перші кроки групи

Історія групи «Дай дарогу!» почалася в 1998 році. Тоді її учасники вперше виступили перед публікою, причому, несподівано навіть для себе.

25 червня в брестському кіноклубі «Повітря» проходив концерт, присвячений, за висловом лідера проекту Юрія Стыльского, «всім суїцидниках року». Виконавець, який повинен був грати, не вийшов.

Тоді Юрій разом із другом – Василем Копиловим, вискочили на сцену, оттарабанили кілька пісень і, поки організатори разом з гостями намагалися співставити мирний псевдонім так і не з’явився «Полярника» з парою відірваних хлопців, покинули зал.

Історія «Дай дарогу!» продовжилася виходом демо-альбому «Зарубав!». Музиканти записали його в середині липня в студії «Грін Хауз». До цього часу групу поповнили ще два учасника – барабанщик Олег Федоткін і бас-гітарист Кирило Скамьин.

Дебютний альбом складався з семи композицій. Радісні, хлопці ділилися своєю творчістю з усіма. «Я мало не перехожим їх [касети] втюхивал. Мені здавалося, що той, хто нас не чув – лох останній», – згадує Юрій Стыльский.

Через рік музиканти розширили його до повноцінного альбому. Писали вже з новим ударником Анатолієм Тодорским. Тоді ж музична преса Мінська назвала хітом пісню «Їхали ми, їхали», а «Брест-рок-журнал» включив її в другий випуск.

Історія групи «Дай дарогу!» пов’язана з цікавим фактом те, як з’явилася назва. Музиканти часто використовували фразу: «У мене гітара з премкой (примочкою), дай тільки дарогу». Цей вислів буквально приклеїлося до учасників проекту.

20 сантиметрів шляху до популярності

Музиканти поступово завойовують серця слухачів. У 2002 році виходить альбом «На морозі», а в 2003 – збірник «Шалені Бабки». Одночасно республіканські телеканали крутять кліпи «На Ямайці» та «Вона не знала».

Не знижує популярність колективу навіть догляд вокаліста Василя Копилова і барабанщика Анатолія Тодорського: за мікрофон стає Юрій Стыльский, а за «кухню» знову повертається Олег Федоткін.

Але по-справжньому знаменитою група стала після виходу альбому «20 см» (2004). Музиканти записали його в трьох версіях: з матами («папа»), без нецензурних виразів («Для мами»), з бонусною піснею – «Сані» («Для фанатів»).

Колектив розширює межі гастрольних концертів. Він виступає на рок-майданчиках Бреста, Пінська, Лунинца, Бобруйська, Берези, Столина. Урвали навіть 5 хвилин на сцені Мінська, і зіграли в одеському клубі на байк-злеті.

За успіхом ховалася справжня історія «Дай дарогу!» з звичайними для «нульових» проблемами: репетиції в перших-ліпших приміщеннях і брак інструментів. Музиканти выклянчивали у інших груп бас-гітару (після того, як їх басуху вкрали), а пісні складали то в бомбосховище, то в приміщенні будинкоуправління.

Підкорення рок-сцен СНД

Історія «Дай дарогу!» триває виходом альбомів «Акустика-1» (2005 рік), «Supersession» (2007), «Д. С. П. Р.» (2008).

Тоді ж колектив вперше з’являється на російській сцені. Білоруські панки виступають під Фрязіно, в рамках мото-фестивалю, що проходив під відкритим небом.

Незабаром музиканти починають співпрацювати з «Ляпісом Трубецьким». Вони зіграли на розігріві хедлайнера, а в 2011 році з’являється новий альбом «Дай дарогу!» – «Болю ні», в який бонусом увійшла однойменна пісня. Її записали разом Юрій Стыльский і Сергій Міхалок. Лідер брестської панк-групи згадував, що вважав правильним поділити кількість слів для кожного виконавця навпіл: одну співає він, другу – Сергій.

Новий пік популярності починається в 2014 році з гастрольним туром, присвячених 10-річчя альбому «20 см». Білоруські панки їздять не тільки по містах Білорусії, але і прориваються на фестивалі Росії («Навала», «Доброфест) і України. Причому українцям музиканти настільки полюбилися, що в 2016-м «Дай дарогу!» увійшли в п’ятірку кращих фестивальних гуртів країни, випередивши багатьох вітчизняних виконавців.

Панки дорослішають?

Історія групи «Дай дарогу!» не відзначена особливими жанровими змінами. Більше 15 років музиканти залишалися такими ж: веселими, запальними і гострими на язик. Їх хвилювали точно ті ж проблеми, що і у 1998 році.

Невеликі зміни з’явилися, коли група випустила однойменний новий альбом «Дай дарогу!» (2015). У ньому все та ж «битовуха зі стьобом», але зустрічаються серйозні і навіть сентиментальні нотки.

У виконавців раніше були ліричні композиції («НЛО», «Отруєні мізки», «Тома», «Зеленка»), але не позбавлені характерного для панків запалу та гумору. Новий альбом представив дійсно сумні ліричні пісні «Виходь» і «Твої каштанове волосся».

Про те, що новий альбом «Дай дарогу!» більш зрілий, можна судити і по пісням «Суспільство калік» і «Знімна хата». Це вже не стільки «битовуха», скільки «соціалка».

Група продовжує «дорослішати». У своєму зовсім свіжому синглі «Звільніть» (жовтень 2016) «Дай дарогу!» викривають гострі соціальні проблеми: маленькі зарплати, роботу на знос, низький рівень життя.

Самі музиканти зазначають, що історія «Дай дарогу!» ввійшла в нове русло, а їх стиль змінився. Разом з тим білоруські панки експериментують зі звучанням: використовують професійне обладнання та нові прийоми запису. Зараз вони грають на межі панку і альтернативи. І це однозначно є ознакою якісного розвитку.

Однак група залишається представником традиційного панку. У піснях музикантів немає прихованого підтексту, вони прості і відверті. А головне – в них можна впізнати себе і своїх знайомих.

<

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here