GARIWOODMAN – «Друзі. Частина 1». Рецензія на альбом

0
1

Трохи більше півроку минуло з того моменту, як Сірий кит випустив свій дебютний альбом «Летимо на Марс». За цей час відбулося кілька серйозних змін. Перше: на той момент ми писали рецензію про групу, а сьогодні мова піде про вже сольному проекті Сергія Гаріфулліна під назвою GARIWOODMAN. Друга зміна – Володимир Олейников покинув проект і тепер лише іноді виступає в ролі сесійного ударника.

Нам же залишається лише взяти до відома, що трапилося і продовжувати слухати чудову музику у виконанні тепер вже GARIWOODMAN.

Отже, зустрічайте альбом – «Друзі. Частина 1».

Знайомство з Друзями

Не можу сказати, що новий матеріал краще або гірше попереднього альбому. Він просто інший.

Це вже не та закликає до миру в усьому світі музика. У ній більше немає місця фантазіям про космос.

В «Друзях», за словами Сергія, на нас чекає «драйв, сленг і енергетика».

Крім того, основною відмінністю цієї платівки від попередніх робіт GARIWOODMAN (так, пора звикати до нової назви) є те, що частина треків записана спільно з іншими талановитими, але все ще не дуже відомими рок-музикантами. Власне це і є однією з основних цілей нового альбому – познайомити якомога більше число слухачів з колективами, які роблять музику нічим не гірше, а часом навіть набагато краще розкручених груп.

Також в альбомі є пісня, записана з одним із ветеранів сучасного російського року.

Огляд треків альбому GARIWOODMAN – «Друзі. Частина 1»

«Содом і Гоморра». Перша позиція альбому «Друзі» трохи збиває з пантелику. Так, як і було обіцяно, в наявності зміна стилю у вокалі – Сергій пробує себе на терені речитативу. Музично теж все добре – пісня «качає».

Але ось смислове навантаження странновата: два вітчизняних «гангстера» ховають у схованці награбоване; випадковий свідок (п’яний сторож Коля) присвоює собі ці заощадження і втікає; не в силах винести втрату, один з грабіжників пускає собі в скроню кулю.

Загалом, сюжетик важко в’яжеться з рок-музикою. Що через нього нам намагався повідати Сергій Гарифуллин? Враховуючи назву треку, єдине, що приходить на розум – неминучий прихід покарання за вчинені гріхи.

В цілому, враження отримано двояке: експеримент зі стилем сподобався, хитнуло. Але от сюжет – більше підходить для брутальних хлопців із чиказького Саут Сайда. З персонажем на ім’я GARIWOODMAN асоціюється погано. Це особисто моя думка. Разом оцінюю трек в 4 бали з 5.

«Рита» feat. Наче Будда. За легкість звучання і «причепливість» відразу ставлю 5 – який день з голови не виходить «Рита, Рита, на-на на-на-на!».

Щоправда, є нюанс у вигляді слова «п…єц» у приспіві – адже нецензурщини у Сергія раніше не було. Так і в страсну історію кохання це, здавалося б, вписується з працею.

Тому поверхневе сприйняття даного треку при першому прослуховування у більшості швидше за все буде критичним – цілком пересічна історія, ще й з матом.

Але якщо вникнути в сюжет пісні і копнути глибше, намагаючись приміряти на себе «шкурки» її героїв, приходить розуміння, що подібне дуже чітко описує емоції хлопця-матроса, в плани якого ніяк не входила вагітність дівчини. Коротше кажучи, найменше думаємо про моральні засади, намагаємося співпереживати.

До речі, партнер GARIWOODMAN для запису «Рити» теж вибрано вельми вдало – наче Будда додали своєї фірмової атмосфери в звучання пісні і це не може не радувати.

Загалом, мені сподобалося.

«Эстелада». А ось ця пісня полонила мене з перших секунд прослуховування. І так, це той самий трек, у записі якого разом з GARIWOODMAN взяв участь Іван Дем’ян з 7-Б.

Назва натякає на те, що нас чекає історія про боротьбу за незалежність Каталонії, і це повністю підтверджується під час її прослуховування (эстелада – неофіційний прапор цих багатостраждальних земель).

Як мені здалося, Сергій з Іваном «заспівали» просто відмінно! Це один з найкращих прикладів того, як два талановитих вокаліста доповнюють один одного.

Медитативно-ритмічне звучання і манера співу Дем’яна додає цій історії впізнаваний 7-Б-присмак (не знаю, як ще це назвати). І це ще одна 100%-я 5-ка.

«Moscow metropolitan» feat. Ivan K. – цей трек цілком буквально розповідає про метрополітені Москви. У ньому (чи то іронічно, чи то справді) стверджується, що московський андеграунд – кращий. Що ні Токіо, ні Нью-Йорк в цьому плані не конкуренти.

Більше мені сказати нічого – в московському метро я ніколи не був. Можливо, щоб зрозуміти цю пісню , потрібно в ньому побувати.

Якщо говорити чисто про сприйнятті на слух, то ця пісня хоч і досить енергійна місцями, але все ж ледь тягне на четвірочку, т. к. вивітрюється з пам’яті відразу ж після завершення прослуховування. Та й тема в загальному-то обрана поверхнева (ось така гра слів). Сергійко, без образ)))

«Коричневий» – трек приємний на слух, але жорсткий за змістовим навантаженням. У ньому розповідається про реальному дорослому світі, який не схожий на дитячі мрії. Персонаж, життя якого описується, не справляється з життєвої рутиною і впадає в депресію. Вирішити свої проблеми він намагається алкоголем, але це, звичайно ж, не допомагає.

А судячи по рядках «Меланхолія накрила мене: згори сиплеться земля, не втекти мені нікуди…» він вже остаточно здався. Таких важких особистісних тим у GARIWOODMAN не було з часів «Шляху наркомана».

Чому трек називається «Коричневий»? Думаю, тому що цей колір є символом невпевненості, нудьги, розчарування, депресії.

Загалом, не знаю, звідки у Сергія Гаріфулліна взялася ідея для цієї пісні, все ж сподіваюся, що вона не автобіографічна.

Якщо в загальному, то трек сподобався, закладене в нього настрій передається достовірно – 5 з 5.

Також в альбомі «Друзі. Частина 1» є два бонусних треку – сольна версія «Moscow metropolitan» і «Ріта» (Radio Cut), в якій «те саме» слово замінили на «пипець».

Всього маємо 7 треків. Малувато, як для повноформатної роботи. Але оскільки в назві присутнє «Частина 1», зрозуміло, що буде і схожа за духом і наповнення «Частина 2». Чого буду чекати з нетерпінням.

Підсумкова оцінка альбому GARIWOODMAN «Друзі. Частина 1» — 4,5 бала з 5.

<

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here